Цьому хлопчикові було вісім…

«Цьому хлопчикові було вісім…» — вірш Тетяни Череп-Пероганич.

***

Цьому хлопчикові було вісім…
Він дуже хотів жити.
Мріяв колись стати лікарем,
мати велику машину.
Заробляти гроші,
дарувати мамі, а потім
й дружині квіти.
І щось неодмінно корисне зробити
для України.
 
Ця дівчинка нині без ручки.
Всміхається крізь сльози до мами.
Просить протез із квітами, рожевий.
Ну, щоб красиво.
У неї теж були мрії. Ховала їх поміж
прочитаними книжками.
І вірила, що неодмінно здійсняться,
що станеться диво…
 
Та куля ворожа, куля жорстока
не шкодує нікого.
Нічого немає святого у ворога.
Добра від нього чекати всує.
Прокляті будьте ті,
хто сьогодні забув про людяність,
забув про Бога,
ті, хто стріляє в наших дітей,
калічить, ґвалтує.
 
Не пробачимо, не забудемо.
Вам у пеклі, орки, горіти.
Спопелійте, згиньте, вкрийтеся
Густими димами.
Цьому хлопчикові було вісім.
Він дуже хотів жити.
Ця дівчинка нині без ручки.
Всміхається крізь сльози до мами…

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

• 16 березня 2022 вірш «Цьому хлопчикові було вісім…» опублікований на сторінці Тетяни Череп-Пероганич у Фейсбуці.
• «Українська літературна газета» — грудень 2022.
• 24 грудня 2022 — опублікований у підбірці віршів Тетяна Череп-Пероганич. «Як птахи – люди по світу…» на сайті «Українська літературна газета».
• 2025 — в книзі «Дорога в нікуди… і назад», сторінки 36–37.