Хто та, кому тепер даруєш вірші…

«Хто та, кому тепер даруєш вірші»

Хто та, кому тепер даруєш вірші
Та виливаєш між рядків жалі?
Ми чимось схожі чи вона геть інша?
І як тобі із нею взагалі?

А я — в сніжинці на твоїм волоссі,
А я — у світлі Місяця п'янкім.
А я люблю… Люблю так само досі.
І не збираюсь каятися в тім.

А я в думках бешкетним кошенятком
Нахабненько тулюся до грудей.
Ще — молоко п'ю із твого горнятка,
На вінцях вуст лишаючи єлей.

Щаслива? Так! З тобою чи без тебе.
Душа у спогадах, як в пальтечку м'якім.
То, може, краще й не кажи, не треба,
Хто п'є тепер єлей зі свіжих рим.

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Вірш опублікований:

• у літературному альманасі «Ковток Життя. Осінь-2022», сторінка 8;
• в газеті «Вечірній Київ», № 9, червень 2026, сторінка 34.