Осіннє

«Осіннє»

Давай ми напишемо повість з тобою нову.
Погане усе перекреслимо в дві руки.
Ось, осінь, в якій я і досі тобою живу.
Чи ні краще осінь, де все ще живеш мною ти.

У щастя проклали маршрут. Викликаймо таксі!
На заднім сидінні цілунки, обійми, глінтвейн…
Сьогодні ми будемо геть не такі, як усі.
А завтра? А завтра — іще божевільніший день.

Ця осінь сміється, не плаче, в ній все до ладу.
Вривається радість у наш переписаний світ.
Дві грушки чекають на двох у осіннім саду —
Солодкий такий, соковитий від долі привіт.

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Вірш опублікований у літературному альманасі «Ковток Життя. Осінь-2022», сторінка 10.