Ми ті, хто ще з-під Іловайська…
«Ми ті, хто ще з-під Іловайська…»
***
Олександру Запорожцю,
моєму однокласнику,
добровольцю — учаснику АТО,
загиблому в 2022-му за Україну присвячую
Ми ті, хто ще з-під Іловайська…
Вічні солдати невічної війни.
Хтось по нас кулями, хтось – словами
Чужі та часом свої…
Наші серця назавжди тепер в бронежилетах.
Цільтеся… Стріляйте… Влучайте
Байдужістю чи навпаки.
Сталеві серця – майже непробивні.
Ми ті, хто ще з під-Іловайська…
Кажуть герої не помирають.
Помирають, коли щодня бачаться зі смертю.
Вона жорстока не шкодує нікого.
Лютує, біситься, коли бачить,
Що це непрості хлопці з нею очі в очі,
А ті, що зі сталевими серцями,
І що ту́т – хто кого...
Ми ті, хто ще з під-Іловайська…
Позивний у нашої країни «Україна».
Ось, що ховаємо в сталевих серцях
Під бронежилетами,
Аби вберегти:
Небо землі рідної і поле пшеницями засіяне,
Обійми матерів, дружин...
Доньок і синів – часом так і не народжених…
Ми ті, хто ще з під-Іловайська…
Вічні солдати невічної війни.
Бо війна колись закінчиться…
Сталеві серця б’ються за перемогу.
Вони теж хочуть лишитися,
якщо не поруч з вами, то у вашій пам’яті
назавжди. Інакше навіщо все це?
Ми ті, хто ще з під-Іловайська…
Вперті й несамовиті, справедливі й відверті.
Обранці долі. Мандрівники,
Які мітять пройдені шляхи власною кровʼю.
Маріуполь, Буча, Ізюм, Бахмут, Покровськ…
Де ми тільки не були,
Щоб були ви, ті кого любимо,
Попри сталеві серця в бронежилетах.
Тетяна Череп-Пероганич
Публікації
- Тетяна Череп-Пероганич опублікувала вірш «Ми ті, хто ще з-під Іловайська…» у Фейсбуці 14 березня 2025.
- Того ж 2025 року вірш опублікований у книзі «Дорога в нікуди… і назад», сторінки 62–63.
