Люто бахкає зовсім поруч…

«Люто бахкає зовсім поруч…»

***

Люто бахкає зовсім поруч.
Наші ночі позбавлені тиші.
Не тримає волосся обруч,
Що скуйовдилося, як вірші.

Вже такі ці рядки незграбні.
Примхи Музи осточортіли.
Зате руки твої нахабні
Вміло збуджують моє тіло.

На підлогу упала ковдра,
Накриваючи вперту риму…
Твої руки — моя опора.
Муза знітилась за дверима.

Між тривогами — трошки чаю
І варення з суниці. Смачно!
Чи писатиму що — не знаю.
Я тобі не за вірші вдячна.

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Вірш опублікований в газеті «Вечірній Київ», № 9, червень 2026, сторінка 34.