Від Різдва до Різдва – чиста віра жива…
«Від Різдва до Різдва – чиста віра жива…» — рецензія Ірини Мироненко на поетичну збірку «Київські різдвяні вірші».
«Від Різдва до Різдва – чиста віра жива, хоча шлях наш такий непростий». Збірку про Київ писала вся Україна
- Джерело: Ірина Мироненко: «Від Різдва до Різдва – чиста віра жива, хоча шлях наш такий непростий». Збірку про Київ писала вся Україна, "Громада.Груп", 22 березня 2026
Обкладинка колективної збірки. Учасниці презентації. Фото надала Людмила Живолуп
У Музеї літератури в столиці анонсували ідею зробити колективні видання і про інші свята України.
У Національному музеї літератури України відбулася презентація збірки «Київські різдвяні вірші», до якої ввійшли кращі поезії однойменного конкурсу.
Організатори проєкту: Творче об'єднання поетів Київської організації НСПУ та ГО «Творча еліта України».
Збірка уже потрапила до кількох бібліотек України.
Музейна зала. Презентацію веде Тетяна Череп-Пероганич. Фото із соцмереж
Літераторка і громадська діячка Тетяна Череп-Пероганич знайома постійним читачам «Громада.груп» як лауреатка всеукраїнської премії імені Михайла Чабанівського, заснованої на Харківщині. 2025 року в номінації «Публіциститка» так була відзначена книжка «Дорога в нікуди… і назад», створена Тетяною спільно з чоловіком Юрієм Пероганичем. Творче подружжя торік побувало в Сахновщині, на батьківщині письменника Чабанівського, де вручалися літературні відзнаки. Тетяна Череп-Пероганич також заснувала портал «Жінка–УКРАЇНКА».
У новій збірці, якою вона опікувалася, переважають жіночі голоси. Вірші з різдвяно-київськими асоціаціями й метафорами написані не тільки у столиці, а й у різних областях, зокрема, й на Харківщині.
У журі конкурсу працювали Станіслав Шевченко (голова журі), Тетяна Фольварочна, Тетяна Череп-Пероганич, Інна Ковальчук, Лариса Недін.
Окрема вдячність за втілення об'єднавчого задуму голові правління ГО "Творча еліта України" Юрію Пероганичу.
Одна з авторок збірки Людмила Живолуп і Тетяна Череп-Пероганич. Фото надане Людмилою Живолуп
Також добре знайоме ім'я нашим читачам – поетеса-киянка Людмила Живолуп. Із Харковом її пов'язують роки навчання в Каразінському університеті, робота на Харківському обласному радіо, публікації в колективних виданнях нашого краю і пісні написані на її слова митцями Слобожанщини.
Новою піснею може стати і вірш, опублікований у збірці, презентованій у Києві.
РІЗДВЯНИЙ ВАЛЬС
Від Різдва до Різдва –
чиста віра жива,
хоча шлях наш такий непростий.
Та яріють слова,
мов у квітні трава,
і воліють до сонця рости.
Любий Києве, ти
доль життєвих мости
нам тримаєш на арках добра.
І щоденних стежок – золотий ланцюжок
на тремкому зап'ясті Дніпра.
Хай любов осява –
і не раз, і не два...
Хай бринить і стріла, й тятива.
І вступає в права
світла радість нова –
в переддень чарівного Різдва.
Людмила Живолуп у Музеї літератури. Фото з особистого архіву поетеси
Прикметно, що знайомство з новою книжкою відбувалося в залі, де було розгорнуто сучасну мистецьку виставку. Не постійна експозиція класиків минулого, а сучасні перегуки з рядками, що написані під час великої війни проти України.
По-різному пишуть про себе співавтори видання у соцмережах.
Оксана Пасічник так знайомить із собою читачів:
- «Знадобилося багато років, щоб я сама усвідомила, наскільки важливим для мене було писати. Одного дня у січні 2023 року, спостерігаючи за темними вікнами міста, я зрозуміла, що ніхто крім мене не зможе розказати про безнадію темних вулиць і те, як її може змінити проста посмішка, про те, як страшно просинатись вночі під звуки вибухів, і про те, як може запалити серце звичайна дитяча листівка.
- Мені знадобилося багато років, щоб знайти свою суперсилу. І моя сила – це розказувати людям історії, про їхні болі і радості, про страхи і надії, історії про них самих і про мене, звісно.
- Наразі, я пишу про все, що зачіпає, подобається, заряджає і, навпаки, дратує, про життя, одним словом. Щоб писати ще краще, навчаюся, оскільки письменництво, як і будь-яка інша професія, потребує багато знань і навичок.
- Я ще вчуся, тому пробую писати в різних стилях і жанрах. Більше того, уже маю кілька сценаріїв і за одним із них знятий фільм».
Документально і водночас лірично відтворюють рядки Оксани Пасічник настрій столиці.
***
На схилах тріпоче добряче підмочений стяг,
Пронизливо дивиться в бік Теремків, на Хрещатик,
То де ж він, той дивом наділений маг,
Що місту несе невгасиму надію на свято?
Він кине у сніг не монети, а теплі слова,
Що гріють долоні сильніше за каву й багаття.
………………………………………………….
І кожна оселя, де тріснула шибка жива,
Згадає, що дім починається з вміння триматись.
Оксана Пасічник «В очікуванні Миколая»
ГОЛОСИ З ПРЕЗЕНТАЦІЇ
Тетяна Фольварочна, голова Київської організації НСПУ:
- «Поетам Бог дав отой окуляр, з яким світ бачиться яскравіше, глибше за решту людей. Поезія не завжди лірика чи трагедія. Ми пишемо про якісь побутові речі, котрі хочеться зробити поезією. Проходять роки, ти повертаєшся у той побутовий вірш і відчуваєш: яке то свято! Та мить, той день ніколи не повторяться, але вони залишилися в рядках.
- Маля не показують стороннім, доки не охрестять. Отак і ми сьогодні «охрестимо» цю антологію і пустимо в люди. Хай читають оці різдвяні вірші перед Великоднем.
- Прозвучала ідея зробити такі збірки до головних українських свят. Так хочеться, щоб було менше війни у наших поезіях, але це ще не про сьогодні, тому сили нам вистояти».
Марія Овсяникова, авторка оформлення «Київських різдвяних віршів» сказала на презентації:
- «Коли я читала ці вірші, то відчула присутність янгола. І мені захотілося, щоб він охороняв наш Київ. Я передала цей образ».
Київський янгол. Фото: Людмила Живолуп
Ось такий янгол на всесвітній день поезії з'явився у родині Людмили Живолуп разом із збіркою поетичних роздумів про Київ і сенси Різдва.
Коли роздивлялася фото з презентації нової колективної збірки, стрічка соцмереж принесла знімок різдвяного коника від Марії Слободенюк. Вона була колись авторкою репортажів з іншого літературного музею – харківського. Святкова фігурка, відтворена нитками і бісером, народилася вже в Києві, де тепер живе Марія. Вона коротко додала в опис: «Хоча вже настала весна, завершити «Різдвяного коника» було дуже приємно».
«Різдвяний коник». Робота і фото: Марія Слободенюк
Ось так весняний день окреслив спільну тему — закінчувати роботи, які зігрівають інших. Презентувати зимові теплі вірші, ділитися фотографією коника у різдвяних гірляндах. Отакі коники у Харкові катали дітей на майдані Свободи навколо ялинки. Вогники у білих гривах світилися в сутінках, а свято очікування свята значило для когось навіть більше, аніж ранок Різдва чи Новоріччя.
P.S. «Громада.груп».
Вітаємо авторку цього матеріалу Ірину Мироненко з публікацією у колективній збірці «Київські різдвяні вірші».
