День Києва: відмінності між версіями
Матеріал з Вікі «Тетяна Череп-Пероганич»
Створена сторінка: '''''День Києва''''' <blockquote><i><poem></poem></i></blockquote> ''Тетяна Череп-Пероганич'' Вірш «'День Києва» опублікований 2023 року в антології воєнної лірики «Поміж повітряних тривог», стор. 106. Категорія:Воєнна поезія Тетяни Череп-Пе... |
Немає опису редагування |
||
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''День Києва''' — вірш Тетяни Череп-Пероганич, опублікований 2023 року в антології воєнної лірики «[[Поміж повітряних тривог]]», стор. 106. | |||
<blockquote>< | День Києва | ||
<blockquote><poem>День Києва. Травень. Кружляє у вальсі весна. | |||
Хрещатиком жінка від ранку самотньо блукає. | |||
Коханого вчора забрала у жінки війна. | |||
А більше у неї, здається, нікого й немає. | |||
Минулого року ходили отут з ним разом. | |||
Раділи, сміялись. Він гарно так грав на гітарі. | |||
Підспівував Київ. Віддячував травень теплом. | |||
І навіть сам Бог усміхався тоді їхній парі. | |||
Скінчилася казка… І жінка, немов навісна, | |||
За двох то сміється, то плаче… Дивуються люди. | |||
День Києва. Травень. Кружляє у вальсі весна. | |||
Та так, як було, вже ніколи, ніколи не буде… | |||
</poem></blockquote> | |||
[[Тетяна Череп-Пероганич]] | |||
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич]] | [[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич]] | ||
[[Категорія:Воєнні вірші Тетяни Череп-Пероганич]] | |||
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич, опубліковані 2023]] | |||
Поточна версія на 10:55, 6 травня 2026
День Києва — вірш Тетяни Череп-Пероганич, опублікований 2023 року в антології воєнної лірики «Поміж повітряних тривог», стор. 106.
День Києва
День Києва. Травень. Кружляє у вальсі весна.
Хрещатиком жінка від ранку самотньо блукає.
Коханого вчора забрала у жінки війна.
А більше у неї, здається, нікого й немає.
Минулого року ходили отут з ним разом.
Раділи, сміялись. Він гарно так грав на гітарі.
Підспівував Київ. Віддячував травень теплом.
І навіть сам Бог усміхався тоді їхній парі.
Скінчилася казка… І жінка, немов навісна,
За двох то сміється, то плаче… Дивуються люди.
День Києва. Травень. Кружляє у вальсі весна.
Та так, як було, вже ніколи, ніколи не буде…
