Коли ніч приходить до хати…: відмінності між версіями

Матеріал з Вікі «Тетяна Череп-Пероганич»
Створена сторінка: </blockquote></i></poem> ''Тетяна Череп-Пероганич'' Вірш «Коли ніч приходить до хати…» опублікований 2023 року в антології воєнної лірики «Поміж повітряних тривог», стор. 105. Категорія:Воєнна поезія Тетяни Череп-Пероганич ...
 
Немає опису редагування
 
(Не показано 8 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
</blockquote></i></poem>
'''«Коли ніч приходить до хати…»''' — вірш Тетяни Череп-Пероганич.


<nowiki>* * *</nowiki>


''[[Череп-Пероганич Тетяна Павлівна|Тетяна Череп-Пероганич]]''
<blockquote><poem>Коли ніч приходить до хати,
Моє серце не знає спокою.
Я не встигла тобі сказати,
Що мені дуже добре з тобою.


Вірш «Коли ніч приходить до хати…» опублікований 2023 року в антології воєнної лірики «[[Поміж повітряних тривог]]», стор. 105.
І дарма, що лишаєш чашку
Після себе на кухні немиту.
Все помию, мені не важко.
Головне, аби був живим ти.


[[Категорія:Воєнна поезія Тетяни Череп-Пероганич]]
І дарма, що шкарпетки всюди,
Що не любиш носити краватку.
Мені інше тисне на груди,
От тому і не спиться до ранку.
 
Бо навколо пекельні втрати,
Бо війна може нас розлучити…
Я не встигла тобі сказати,
Що довіку буду любити.
 
Вигравай свої битви скоріше,
Захищай українське небо.
Знай, що дома, в обіймах тиші,
Та, що любить, чекає на тебе.
</blockquote></poem>
[[Тетяна Череп-Пероганич]]
 
== Публікації ==
* [[25 червня]] [[2022]] на сторінці Тетяни Череп-Пероганич у Фейсбуці
* [[2023]] року в антології воєнної лірики «[[Поміж повітряних тривог]]», стор. 105–106.
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич]]
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич]]
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич про війну]]
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич, опубліковані 2022]]

Поточна версія на 09:53, 25 червня 2026

«Коли ніч приходить до хати…» — вірш Тетяни Череп-Пероганич.

* * *

Коли ніч приходить до хати,
Моє серце не знає спокою.
Я не встигла тобі сказати,
Що мені дуже добре з тобою.

І дарма, що лишаєш чашку
Після себе на кухні немиту.
Все помию, мені не важко.
Головне, аби був живим ти.

І дарма, що шкарпетки всюди,
Що не любиш носити краватку.
Мені інше тисне на груди,
От тому і не спиться до ранку.

Бо навколо пекельні втрати,
Бо війна може нас розлучити…
Я не встигла тобі сказати,
Що довіку буду любити.

Вигравай свої битви скоріше,
Захищай українське небо.
Знай, що дома, в обіймах тиші,
Та, що любить, чекає на тебе.

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації