До Стуса

До Стуса

Над Голгофою днів, повз пекельні, криваві роки,
Ти стоїш, наче совість, яку не змогли розіп'ясти.
І щороку до тебе поети ідуть, як брати,
І так щиро ідуть… Твоє Слово для них, мов причастя.

Ось Пантюк над могилою тихо в пошані схиливсь,
Інші хлопці, що теж уже бачили пекло…
Ти, Василю, за них, відчуваю, з висот помоливсь.
А на вулиці вересень нині: ще цвітно, ще тепло.

І сідає на плечі твій дух до усіх, хто з добром,
Хто приніс до могили любов і невгасну печаль.
Ти живіший за тих, хто лишився за ситим столом,
Твоє слово - вогонь, твоє серце - гартована сталь.

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Тетяна Череп-Пероганич прочиталі вірш «До Стуса» опублікувала