Є надія

Є надія

Небо в пташках...
Хоч й було цілу ніч у ракетах.
Злети-падіння душі...
Я від болю кричу.
Темні, аж чорні, плащі
на людських силуетах.
Маємо встояти, вижити,
Не до плачу.

Доле, навіщо смієшся
над нами, як гадина?
Може вже досить?! Будь іншою.
Ти ж не з лайна.
Наші найкращі літа
так безсовісно вкрадено.
Жити б, радіти...
Натомість жорстока війна.

Вірити в що, коли світ
оповито зневірою?
Діти сивіють.
Загиблі стають під вінець.
Відчай гвалтує нарід.
Почуваюсь безсилою.
Небо в пташках...
Є надія на добрий кінець.

Тетяна Череп-Пероганич