Багатьох із тих, що мене любили, вже нема…

Багатьох із тих, що мене любили, вже нема…

***

Багатьох із тих, що мене любили, вже нема.
Кого я не менше любила, теж вічність на хмарах колише.
І ніби ж не осінь ще в душі, не зима.
Але якась підозріла тиша…

Буває сумно від того, що не можу спинити час.
Аби всі були поруч. А не тільки у пам'яті… Боже…
Щасливію сьогодні. Бо завтра – це також шанс.
Може бути чи… бути не може.