Літнє

«Літнє»

Знову цвіркун сюрчить мені на вухо:
"Ось, слухай.
Це літо хай він проживе без тебе.
Так треба"…
Заметушилось на задвірках ночі
моє "Не хочу!".
В полях принишкли жовті звіробої.
Нема спокою.
Босоніж толочу липневі трави
не для забави.
Ми на світанку стрінемося, знаю,
мій раю.
Мовчи цвіркунчику. Нащо ятриш серденько?
Тихенько…

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Вірш опублікований у Фейсбуці 14 липня 2020.