Як зима

Як зима

Тобі знов, мамо, додала я сивини.
Така тепер ти в мене біла-біла.
І наче ще й далеко до зими,
А скроні непомітно сріблом вкрило.

Пробач, рідненька, так вже повелось,
Дав Бог талант, аби ще дав і долю.
Тоді б, мабуть, щасливіше жилось
І ти мого не відчувала болю.

Дозволь: з усім я справлюся сама.
Моє життя – мені його і жити.
Така ти, мамо, біла, як зима.
Але душа ще сонячна, мов літо.

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Вірш опубліковний 2022 року в книзі Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про маму».