Мати поле город

Мати поле город

Мати поле город. Щось не їде дочка, бо робота.
А густі бур’яни не чекають – ростуть і ростуть.
«Пополю, не турбуйся за мене, дитино, клопо́ ти.
А тобі прокладати потрібно в життя свою путь».
Телефонні розмови єднають їх душі під вечір.
«Не спішіть, я приїду і все неодмінно зроблю».
А в селі над хатиною клекіт журливо-лелечий.
– Я люблю тебе, мамо.
– І я тебе, доню, люблю.
Донька поле город. Дуже вчасно прийшла на підмогу.
Засміялась картопля і грядочки вмить ожили.
Завтра ж їхати знов. Проведе її мама в дорогу.
«Повернуся за тиждень. Та тільки себе бережи.
Щоб могла ти мене кожен раз на порозі стрічати,
Де схилюсь головою тихенько на рідне плече»…
Вічна казка добра – коли поруч і донька, і мати.
Так проходить життя. Час рікою крізь долі тече.

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Вірш опубліковний 2022 року в книзі Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про маму».