Слухаю маму

Слухаю маму

Мама питає: «І що ж воно, донечко, буде?
Скільки ще горя наробить ця клята війна?
Хай ласка Божа із нами, дитинко, пребуде...»
Слухаю маму і бачу веселку з вікна...

Мама говорить: «А дні нині майже весняні.
Можна насіння потроху купляти. Нема
Моркви. Й капусти... Та тільки бери ту, що рання.
От щодо квітів – вирішуй на місці сама.

Мама сміється: «Посеред звалилася двору.
Смішно чого? Та спіткнулася ж я об кота...
Нині все добре. Кажи-но: приїдете скоро?
Маю для вас сальтисон. Ой, така смакота!

Мама втішає: «Не думайте вже про погане.
Всі то про ковід, то знов про того москаля…»
Слухаю, слухаю, слухаю, слухаю... маму
Бачу веселку чи, може, надію здаля...