Дорога

Дорога

Найдовша дорога з дому в нікуди…
Машини, машини, жінки налякані, заплакані діти.
А ще ж за тиждень до всього планували відпочинок на літо.
От тобі й «відпочинок»… З вірою — шанс на повернення буде.

От тобі і «мандрівка»: Вінниця, Хмельницький, Львів…
Ні їсти не хочеться, ні пити, по черзі заряджаються телефони.
Бо мо', яка втішна услід пролунає вість, розвіє журбу чи втому.
Та де там, ворог ще більше міст і сіл спопелив.

Яка ти жорстока, дорога з дому в нікуди.
Кілька діб негативу, страхів, сумнівів, поневірянь…
Дитятко заснуло. Все добре. Все вірно. Більше ніяких вагань.
Як птахи - люди по світу, розгублені, війною зранені люди.

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Вірш опублікований 2024 року в поетичному збірнику «Жіночі голоси війни».