Гудимка

Гудимка

Мацюпусінька гудимка
Так ужалила дитинку,
Що голосить півгодини
Бідолашне без упину.
- Нащо ж брати було в руки? -
Бабця зойкає до внука.
І цілує рученятко,
Те, що вжалено, дитятку.
Та минає півгодини -
У травичці знов дитина.
Що шукає там? Гудимку,
Аби дати їй лозинки!

Тетяна Череп-Пероганич

Вірш написаний в Києві 4 квітня 2026