Слово жінки: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Слово жінки.jpg|міні|Тетяна Череп — головна героїня першого номеру журналу «Слово жінки». Фото з обкладинки.]] | [[Файл:Слово жінки.jpg|міні|[[Череп-Пероганич Тетяна Павлівна|Тетяна Череп]] — головна героїня першого номеру журналу «Слово жінки». Фото з обкладинки.]] | ||
[[2 серпня]] [[2009]] на веб-порталі «[[Народний оглядач]]» вийшла публікація про перший номер журналу '''«Слово жінки»''', головною героїнею якого є [[Череп-Пероганич Тетяна Павлівна|Тетяна Череп]]. Публікація, зокрема, містить зображення обкладинки журналу з фотографією Тетяни Череп-Пероганич та текст: | [[2 серпня]] [[2009]] на веб-порталі «[[Народний оглядач]]» вийшла публікація про перший номер журналу '''«Слово жінки»''', головною героїнею якого є [[Череп-Пероганич Тетяна Павлівна|Тетяна Череп]]. Публікація, зокрема, містить зображення обкладинки журналу з фотографією Тетяни Череп-Пероганич та текст: | ||
Версія за 13:01, 24 квітня 2026

2 серпня 2009 на веб-порталі «Народний оглядач» вийшла публікація про перший номер журналу «Слово жінки», головною героїнею якого є Тетяна Череп. Публікація, зокрема, містить зображення обкладинки журналу з фотографією Тетяни Череп-Пероганич та текст:
ГОЛОВНОЮ ГЕРОЇНЕЮ номеру є молода жінка, директор краєзнавчого музею з невеличкого містечка Бобровиця Чернігівської області і дуже талановита поетеса ТЕТЯНА ЧЕРЕП. Про свої кризи та злети вона повідала в МОНОЛОГАХ:
„Людські історії – це найцікавіше в будь-якому музеї. Бо ж за кожним експонатом стоїть чиясь доля. Зовсім недавно у нас з'явилася дуже гарна скриня. Бабуся, якій вона належала, померла. А її донька материну хату вирішила продати. Але викинути скриню їй було жаль, й вона звернулася до нас – „візьміть, хай мамина скриня продовжує служити людям”. І ми обов'язково вказуємо, хто подарував той чи інший експонат. І звертаємо на це увагу відвідувачів, особливо дітей, щоб вони теж вчилися бути й щедрими, й уважними до минулого, й турбувалися про майбутнє... „
А ось один з Тетяниних віршів.
ІВАНОВА ДРУЖИНА
В селі сміються всі з Івана.
Привіз собі із міста кралю.
Ач, напомадилась, рум'яна,
Справжнісінька вітринна ляля.
„Така корівки не подоїть,
Зрання сніданку не зготує”, -
Сусіди хлопцеві говорять.
Та балачок Іван не чує.
Йому як сонце є та жінка.
Тривожать душу очі сині.
Щебече щось до нього дзвінко
Його жона, його богиня.
А люди? Люди хай говорять.
Їм тільки дай на це причину.
Світає... Біля печі ходить
Міська Іванова дружина.
