Слово жінки

Публікація, зокрема, містить зображення обкладинки журналу з фотографією Тетяни Череп-Пероганич та текст:

ГОЛОВНОЮ ГЕРОЇНЕЮ номеру є молода жінка, директор краєзнавчого музею з невеличкого містечка Бобровиця Чернігівської області і дуже талановита поетеса ТЕТЯНА ЧЕРЕП. Про свої кризи та злети вона повідала в МОНОЛОГАХ:

„Людські історії – це найцікавіше в будь-якому музеї. Бо ж за кожним експонатом стоїть чиясь доля. Зовсім недавно у нас з'явилася дуже гарна скриня. Бабуся, якій вона належала, померла. А її донька материну хату вирішила продати. Але викинути скриню їй було жаль, й вона звернулася до нас – „візьміть, хай мамина скриня продовжує служити людям”. І ми обов'язково вказуємо, хто подарував той чи інший експонат. І звертаємо на це увагу відвідувачів, особливо дітей, щоб вони теж вчилися бути й щедрими, й уважними до минулого, й турбувалися про майбутнє... „

А ось один з Тетяниних віршів.

ІВАНОВА ДРУЖИНА

В селі сміються всі з Івана.
Привіз собі із міста кралю.
Ач, напомадилась, рум'яна,
Справжнісінька вітринна ляля.
„Така корівки не подоїть,
Зрання сніданку не зготує”, -
Сусіди хлопцеві говорять.
Та балачок Іван не чує.
Йому як сонце є та жінка.
Тривожать душу очі сині.
Щебече щось до нього дзвінко
Його жона, його богиня.
А люди? Люди хай говорять.
Їм тільки дай на це причину.
Світає... Біля печі ходить
Міська Іванова дружина.