Додому хочу…: відмінності між версіями

Матеріал з Вікі «Тетяна Череп-Пероганич»
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''«Додому хочу»''' —  вірш Тетяни Череп-Пероганич  
'''«Додому хочу…»''' —  вірш Тетяни Череп-Пероганич  
 
<blockquote><poem>— Мамо, ми повернемося додому?
Мої кактуси вже стільки днів не политі…
Рибки не вмерли, правда ж? Ти багато насипала корму?
Десятки, десятки питань і так щомиті…
 
— Тут, де ми, точно не будуть, як там, де були, стріляти?
Вірю у нашу армію — вона сильна!
Мамо, а в брата один чи два автомати?
Війна налякала мого маленького сина.
 
Вийшли надвір — струмочок у горах дзюркоче.
— Дивись, як красиво. А он — три смереки вряд…
— Красиво. А тільки я дуже додому хочу,
Де кактуси наші, де рибки, де старший брат.</poem></blockquote>


== Публікації ==
== Публікації ==
Опублікований:
Опублікований:
* [[2022]] року у книзі «[[Наші музи не мовчать]]» (сторінки 51–52) — антології (колективній збірці) віршів, написаних українськими поетами під час повномасштабної війни Росії проти України. Збірку видав Національний музей літератури України.
* [[4 березня]] [[2022]] — Тетяна Череп-Пероганич [https://www.facebook.com/cherep.perohanych/posts/pfbid02smFwYmgzAb87ZMGaU9oi9n7G5oH2bk8j24nH2Uzrcxa8KqL1pdg4QBZnE7YNj18Cl опублікувала вірш у Фейсбуці];
* [[2022]] року у книзі «[[Наші музи не мовчать]]» (сторінки 51–52) — антології (колективній збірці) віршів, написаних українськими поетами під час повномасштабної війни Росії проти України. Збірку видав Національний музей літератури України;
* [[2025]] — в книзі «[[Дорога в нікуди… і назад]]», сторінка 39.
* [[2025]] — в книзі «[[Дорога в нікуди… і назад]]», сторінка 39.
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич, опубліковані 2022]]
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич, опубліковані 2022]]
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич про війну]]
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич]]
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич]]

Версія за 13:47, 31 серпня 2026

«Додому хочу…» — вірш Тетяни Череп-Пероганич

— Мамо, ми повернемося додому?
Мої кактуси вже стільки днів не политі…
Рибки не вмерли, правда ж? Ти багато насипала корму?
Десятки, десятки питань і так щомиті…

— Тут, де ми, точно не будуть, як там, де були, стріляти?
Вірю у нашу армію — вона сильна!
Мамо, а в брата один чи два автомати?
Війна налякала мого маленького сина.

Вийшли надвір — струмочок у горах дзюркоче.
— Дивись, як красиво. А он — три смереки вряд…
— Красиво. А тільки я дуже додому хочу,
Де кактуси наші, де рибки, де старший брат.

Публікації

Опублікований: