За Різдво це своїм зачепилася серцем…

«За Різдво це своїм зачепилася серцем…»

За Різдво це своїм зачепилася серцем,
Бо у ньому є ти – щось між пеклом і раєм.
Залетів у мій дім диким, пристрасним смерчем,
І я вперше отак безсоромно кохаю.

Ген, сніги за вікном, як обітниці чисті,
І дзвінка коляда додає світла святу.
Нині в келихах наших холодне іскристе,
Ми щасливі, сміливі та грішні. До завтра.

Завтра світ розпадається зрання на тривоги.
Прилетів-полетиш... Добре це чи погано?
Так, любов не завжди значить спільні дороги.

Не почуєш від мене благального слова.
Відпускати не хочу, тримати не стану.
Залети ще хоч раз в дім мій, смерче, раптово...

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Вірш опублікований друком 2006 року у поетичній збірці «Київські різдвяні вірші» (сторінка 47).