Є надія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікі «Тетяна Череп-Пероганич»
Створена сторінка: '''Є надія''' <blockquote><poem>Небо в пташках... Хоч й було цілу ніч у ракетах. Злети-падіння душі... Я від болю кричу. Темні, аж чорні, плащі на людських силуетах. Маємо встояти, вижити, Не до плачу. Доле, навіщо смієшся над нами, як гадина? Може вже досить?! Будь інш...
 
Немає опису редагування
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Є надія'''
'''Є надія'''
<blockquote><poem>Небо в пташках...
<blockquote><poem>Небо в пташках…
Хоч й було цілу ніч у ракетах.
Хоч й було цілу ніч у ракетах.
Злети-падіння душі...
Злети-падіння душі…
Я від болю кричу.
Я від болю кричу.
Темні, аж чорні, плащі  
Темні, аж чорні, плащі  
Рядок 15: Рядок 15:
Наші найкращі літа  
Наші найкращі літа  
так безсовісно вкрадено.
так безсовісно вкрадено.
Жити б, радіти...
Жити б, радіти…
Натомість жорстока війна.
Натомість жорстока війна.


Рядок 24: Рядок 24:
Відчай гвалтує нарід.  
Відчай гвалтує нарід.  
Почуваюсь безсилою.
Почуваюсь безсилою.
Небо в пташках...
Небо в пташках…
Є надія на добрий кінець.</poem></blockquote>
Є надія на добрий кінець.</poem></blockquote>
Тетяна Череп-Пероганич
Тетяна Череп-Пероганич
== Публікації==
* Тетяна Череп-Пероганич [https://www.facebook.com/groups/349696224799347?multi_permalinks=472529555849346 опублікувала] вірш «Небо в пташках…» у Фейсбуці [[6 квітня]] [[2025]].
* Того ж 2025 року вірш опублікований у книзі «[[Дорога в нікуди… і назад]]», сторінка 64.
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич]]
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич про війну]]
[[Категорія:Вірші Тетяни Череп-Пероганич, опубліковані 2025]]

Поточна версія на 18:15, 3 вересня 2026

Є надія

Небо в пташках…
Хоч й було цілу ніч у ракетах.
Злети-падіння душі…
Я від болю кричу.
Темні, аж чорні, плащі
на людських силуетах.
Маємо встояти, вижити,
Не до плачу.

Доле, навіщо смієшся
над нами, як гадина?
Може вже досить?! Будь іншою.
Ти ж не з лайна.
Наші найкращі літа
так безсовісно вкрадено.
Жити б, радіти…
Натомість жорстока війна.

Вірити в що, коли світ
оповито зневірою?
Діти сивіють.
Загиблі стають під вінець.
Відчай гвалтує нарід.
Почуваюсь безсилою.
Небо в пташках…
Є надія на добрий кінець.

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації