Perohanych в 13:47, 3 жовтня 2026

2026-10-03T13:47:21Z

← Попередня версія		Версія за 16:47, 3 жовтня 2026
Рядок 17:		Рядок 17:

	Мабуть, у цьому й полягає справжня цінність таких зустрічей. Не просто приїхати до рідного краю, пройти музейними залами чи старовинним парком, а побачити людей, завдяки яким його минуле залишається живим і зрозумілим для наступних поколінь. Сіверщина має багату історію. І поки є ті, хто її досліджує, береже та підтримує, ця історія продовжує звучати — уже в нашому часі.		Мабуть, у цьому й полягає справжня цінність таких зустрічей. Не просто приїхати до рідного краю, пройти музейними залами чи старовинним парком, а побачити людей, завдяки яким його минуле залишається живим і зрозумілим для наступних поколінь. Сіверщина має багату історію. І поки є ті, хто її досліджує, береже та підтримує, ця історія продовжує звучати — уже в нашому часі.

			== Див. також ==
			* [[Кам'яниця Лизогубів]]

	[[Категорія:Дорожні нариси Тетяни Череп-Пероганич]]		[[Категорія:Дорожні нариси Тетяни Череп-Пероганич]]

Perohanych: Створена сторінка: '''Чернігівське земляцтво — дорога до пам’яті''' :''Джерело: {{Cite web | url = https://elita.org.ua/chernihivske-zemliatstvo-doroha-do-pam-iati/ | title = Чернігівське земляцтво — дорога до пам’яті | publisher = Еліта| author = Тетяна Череп-Пероганич| date = 2 жовтня 2026}}'' Є місця, до яких хочеться повертати...

2026-10-03T08:13:47Z

Створена сторінка: '''Чернігівське земляцтво — дорога до пам’яті''' :''Джерело: {{Cite web | url = https://elita.org.ua/chernihivske-zemliatstvo-doroha-do-pam-iati/ | title = Чернігівське земляцтво — дорога до пам’яті | publisher = Еліта| author = Тетяна Череп-Пероганич| date = 2 жовтня 2026}}'' Є місця, до яких хочеться повертати...

Нова сторінка

'''Чернігівське земляцтво — дорога до пам’яті'''
:''Джерело: {{Cite web | url = https://elita.org.ua/chernihivske-zemliatstvo-doroha-do-pam-iati/ | title = Чернігівське земляцтво — дорога до пам’яті | publisher = Еліта| author = Тетяна Череп-Пероганич| date = 2 жовтня 2026}}''

Є місця, до яких хочеться повертатися не лише через їхню красу. Вони нагадують про людей, події, родини, про те, з чого виростав рідний край. Саме такою стала чергова поїздка активу [[Чернігівське земляцтво в Києві|Чернігівського земляцтва в Києві]] до [[Чернігів|Чернігова]] та [[Седнів|Седнева]] — зустріч із музейниками, краєзнавцями та культурною спадщиною Чернігово-Сіверщини.

Першою зупинкою став [[Чернігівський обласний історичний музей імені В. В. Тарновського]]. Цьогоріч він відзначає 130 років від дня заснування, тож побувати тут у ювілейний рік було особливо символічно. Гостей зустрів директор музею [[Максим Блакитний]], який провів екскурсію залами закладу, познайомивши з експозиціями та унікальними музейними колекціями. Подорож продовжилася дорогою до Седнева. Краєзнавчу розповідь підхопив [[Андрій Курданов]] — дослідник минувшини рідного краю, який відкрив учасникам поїздки маловідомі сторінки історії, пов’язані з його людьми та подіями.

А далі був Седнів — давній і водночас напрочуд живий. На високому березі Снову розташована [[Садиба родини Лизогубів]], що зберігає чимало свідчень про кілька століть життя краю. Сьогодні це філія Чернігівського обласного історичного музею, де минуле не просто бережуть, а досліджують і відкривають відвідувачам по-новому. Провідницею цієї частини подорожі стала завідувачка філії [[Тетяна Луговська]]. Її робота охоплює не лише музейну діяльність, а й дослідження та популяризацію минувшини Седнева. За її участю реалізуються виставкові, дослідницькі та просвітницькі ініціативи, завдяки яким старовинне містечко постає перед відвідувачами у нових гранях.

Одним із таких проєктів стала виставкова зала «Лизогуби крізь віки». Вона розповідає про представників славетного роду — від чернігівського полковника Якова Лизогуба до голови Ради Міністрів Української Держави Федора Лизогуба. Серед особливостей експозиції — реконструкція кахлевої печі та книжкова шафа з QR-кодами, які ведуть до відеоматеріалів про представників родини. Підтримка цього проєкту з боку Чернігівського земляцтва стала продовженням багаторічної взаємодії з музейниками. Під час зустрічі голові Ради Товариства «Чернігівське земляцтво» [[Валерій Демченко|Валерію Демченку]] вручили музейну Подяку за активну підтримку виставки «Лизогуби крізь віки» та плідну співпрацю.

Це не перша спільна справа земляцтва і Садиби. У різні роки за участю представників Товариства створювалися виставкові матеріали, видавалися дослідницькі праці, реалізовувалися документальні проєкти, присвячені Седневу. До цієї роботи долучалися музейники, краєзнавці, дослідники та меценати. Важливе місце в цій історії належить [[Віктор Ткаченко|Віктору Ткаченку]] — багаторічному очільнику Товариства, нині його Почесному голові. За його керівництва підтримка культурних та історико-краєзнавчих ініціатив стала одним із напрямів діяльності земляцтва.

«Земляцтва — це перший волонтерський рух в Україні!» — часто повторює Віктор Ткаченко. У цих словах — просте розуміння того, що любов до рідного краю потребує не лише добрих спогадів і слів, а й конкретних справ: підтримки музеїв, культурних ініціатив, збереження пам’яток та повернення в суспільний простір забутих імен.

Сьогодні цю традицію продовжує нинішнє керівництво Товариства на чолі з Валерієм Демченком. Подяка, вручена в Седневі, стала не просто відзнакою за окремий проєкт, а свідченням тривалої роботи, у якій кожна сторона робить свою справу: музейники досліджують і зберігають, краєзнавці відкривають маловідомі сторінки минулого, а земляцтво підтримує ці ініціативи.

Мабуть, у цьому й полягає справжня цінність таких зустрічей. Не просто приїхати до рідного краю, пройти музейними залами чи старовинним парком, а побачити людей, завдяки яким його минуле залишається живим і зрозумілим для наступних поколінь. Сіверщина має багату історію. І поки є ті, хто її досліджує, береже та підтримує, ця історія продовжує звучати — уже в нашому часі.

[[Категорія:Дорожні нариси Тетяни Череп-Пероганич]]

Чернігівське земляцтво — дорога до пам'яті - Історія редагувань

Perohanych в 13:47, 3 жовтня 2026