Перегляд вихідного коду сторінки Книжка про життя між "до" і "після"

'''«Книжка про життя між "до" і "після"»''' — рецензія на книгу Тетяни Череп-Пероганич і Юрія Пероганича “[[Дорога в нікуди… і назад]]”, написана українським краєзнавцем і журналістом [[Євген Букет|Євгеном Букетом]] та опублікована у газеті «[[Слово Просвіти]]» у [[2025]] році ([[7 серпня|7]]–20 серпня, № 31-32, сторінка 11).

== Євген Букет. Книжка про життя між "до" і "після" ==

Вторгнення росії в Україну розділило життя українців на “до” і “після”. Хоча для багатьох “до” було ще до 20 лютого 2014 року, коли держава-агресор почала анексію Автономної Республіки Крим... Для когось “до” і “після” означає одну лише дату – 24 лютого 2022-го, після якої життя перевернулося з ніг на голову. 

У видавництві “Час Змін Інформ”, яке очолює голова Білоцерківської “Просвіти” Костянтин Климчук, побачила світ книга Тетяни Череп-Пероганич і Юрія Пероганича “[[Дорога в нікуди… і назад]]”. 

Це книжка про героїчних людей, для яких “після” настане тільки після української Перемоги. Для яких від 2014 чи від 2022 року триває життя “під час” війни, триває щоденна боротьба зі знахабнілим цинічним агресором, який через свою ненависть втратив людську подобу. Для одних Героїв воювати означає взяти до рук зброю і знищувати ворога, для інших – бути надійним тилом, не дати ані воїнам, ані країні впасти під натиском зловісної орди. 

“Дорога в нікуди… і назад” – не просто книжка. Це сповідь родини Пероганичів, написана в Україні під час війни, безсонними ночами і в перервах між повітряними тривогами. Цей шлях пройшли мільйони лицарів-українців і українок-берегинь, які, попри постійну небезпеку, не залишають батьківщину. На їхніх плечах тримається наш фронт і тил уже понад три роки широкомасштабної війни. 

Тетяна Череп-Пероганич – відома письменниця, журналістка, перекладачка, громадська діячка, членкиня трьох національних творчих спілок (письменників, краєзнавців і журналістів), авторка 15 книжок, лавреатка багатьох премій. Її докладну біографію можна прочитати у Вікіпедії – вільній інтернет-енциклопедії, одним із провідних творців якої є Тетянин чоловік і співавтор книжки – Юрій Пероганич. 

Ми дружимо сім’ями вже понад 15 років. Наші молодші сини – Богдан Пероганич і Дем’ян Букет – однолітки, товаришують з пелюшок. Юрій на своєму автомобілі забирав нас із дружиною Вікторією та маленьким Дем’яном з пологового будинку. 

На тому самому автомобілі, яким у лютому 2022-го рятував свою родину від війни… 

У нас із Вікторією та дітьми також була своя “дорога в нікуди”, потім 2,5 місяці життя на Київщині, за 12 кілометрів від зони бойових дій… А потім ми також повернулися до столиці, бо точно знали, що маємо робити далі, в який спосіб наближати Перемогу. 

Перші друзі, з ким зустрілися по поверненні, – наші Пероганичі. Віка рішуче підтримала ідею Тані робити енергетичні батончики. І перший заміс вони робили разом у 88-й день широкої війни, в неділю, 22 травня 2022 року. 

Цю подію я зафіксував у своєму щоденнику, який, можливо, теж колись видам окремою книжкою. 

Відтоді батончики стали невід’ємною частиною нашої спільної історії. А волонтерська команда “батончикового батальйону”, який із кожним разом поповнювався небайдужими українками і українцями, – другою родиною, без якої складно уявити наше життя сьогодні. У книжці “Дорога в нікуди… і назад” – найдокладніший опис бойового шляху цього підрозділу: у віршах, дописах із соцмереж, статтях багатьох ЗМІ, щоденникових записах і фотографіях. 

Але вона не лише про волонтерство. Також про окупацію і визволення, про страх і про те, як його подолати, про справжніх українців, яких значно більше, ніж ми зазвичай вважаємо. Написано неймовірно, часом до щему, щиро і відверто. 

Переконаний, що кожен читач знайде в цій книжці хоча б сторіночку свого і для себе. Тетяна Череп-Пероганич уже написала багато книжок, Юрій Пероганич створив понад 4000 статей в українській Вікіпедії, мають неабиякий талант і досвід. Але книжку про війну завжди і всім писати найтяжче. Особливо про ту війну, яка триває… Тим не менше, саме такі книжки-діаріуші є і назавжди залишаться найбільш об’єктивними свідченнями про нашу епоху. 

[[Файл:Книжка про життя між до і після, рецензія Євгена Букета.jpg]]

[[Категорія:Рецензії на книгу «Дорога в нікуди… і назад»]]