Сама

Сама

Мама живе сама.
Бачимося не часто.
І вже давно зима
Їй не дарує щастя.

Каже мені бува:
– Доню, молюсь щоднини,
Аби з тобою була
Довго твоя половина.

Батька три роки нема.
Та, як його не стало,
Мама живе сама,
Й радості як не бувало.

З братом її не раз
Кликали жити до себе.
Тільки ж не слухає нас,
Зовсім не це їй треба:

Просто з її вікна
Видно могилу тата…
В мами душа сумна,
Крає довічна втрата

Тетяна Череп-Пероганич

Публікації

Вірш опубліковний 2022 року в книзі Тетяни Череп-Пероганич «20 віршів про маму».